До Нижньосірогозького районного суду Херсонської області за період з 01.01.2018 по 01.10.2018 надійшло 329 справ про адміністративні правопорушення.
За період з 01.01.2018 по 01.10.2018 суддями Нижньосірогозького районного суду Херсонської області розглянуто 254 справи про адміністративні правопорушення. Кількість осіб, щодо яких розглянуто справи становить 256. Винесено постанови про накладення адміністративного стягнення щодо 228 осіб, винесено постанови про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП щодо 1 особи.
Було повернуто 59 справ, в тому числі для належного оформлення повернуто органам, що склали протоколи про вчинення адміністративних правопорушень 58 справи.
Крім того, за період з 01.01.2018 по 01.10.2018 суддями Нижньосірогозького районного суду Херсонської області винесено постанови про закриття справи щодо 27 осіб, у тому числі зв’язку із звільненням від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення щодо 6 осіб, у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення щодо 4 осіб, у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення щодо 17 осіб.
Аналізом встановлено, що переважна більшість постанов про закриття справи у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, винесена у таких категоріях справ:
Відповідно до ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15,212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
У разі закриття провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, тобто провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Основною причиною закриття справ є те, що матеріали про адміністративні правопорушення надходять до суду від органів, що їх склали, після закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
У 10 справах про адміністративне правопорушення провадження закриті саме з цих підстав.
Так, суддею Нижньосірогозького районного суду Херсонської області у справі № 659/699/18 винесено постанову від 23.07.2018 про закриття провадження в справі відносно К., через закінчення на момент розгляду справи строків накладання адміністративного стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення було вчинено 10.04.2018, однак матеріали про адміністративне правопорушення надійшли до суду лише 23.07.2018, через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Отже, в даному випадку проблемою є зволікання органів, що склали протокол про адміністративне правопорушення, при направленні матеріалів про адміністративне правопорушення до суду. Досить часто необґрунтовано довготривале не направлення матеріалів про адміністративне правопорушення до суду стає причиною того, що строк накладення адміністративного стягнення спливає і особа уникає адміністративної відповідальності.
Крім того, слід зазначити, що ще одним фактором, що впливає на сплив строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, є неналежна підготовка матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення особами, які мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення.
Судді після перевірки матеріалів адміністративних справ, що надходять до їх провадження, встановлюють невідповідність протоколів вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП, відповідних Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, після чого змушені повертати матеріали на доопрацювання. Недотримання вимог закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення призводить до тяганини з розглядом справи, а іноді й до сплину строків притягнення до адміністративної відповідальності, що в свою чергу негативно впливає на зміцнення законності та запобігання правопорушенням.
Як вбачається із справ наданих для проведення аналізу, основною причиною повернення справ є неналежне складення протоколу, невідповідність його вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП. Працівниками уповноважених органів не з’ясовуються усі обставини вчинення правопорушення, не відбираються пояснення свідків, не фіксуються обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Неналежне складення протоколів стає підставою затягування розгляду справи та спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, про що свідчать судова практика.
Так, у справі № 659/722/17 винесено постанову від 11.01.2018 про закриття провадження в справі відносно К. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, через закінчення на момент розгляду справи строків накладання адміністративного стягнення. Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення було вчинено 11.10.2017.
Постановою судді від 10.11.2017 справа поверталася на доопрацювання у зв’язку з неналежним оформленням матеріалів про адміністративне правопорушення. Після доопрацювання матеріали про адміністративне правопорушення надійшли до суду 27.12.2017 та справа була призначена до розгляду. Однак на час судового розгляду справи закінчився встановлений законом строк накладання адміністративного стягнення.
Також, слід зазначити, що за період з 01.01.2018 по 01.10.2018 у двох справах, які були закриті на підставі ст. 38 КУпАП, була встановлена вина осіб, які притягувались до адміністративної відповідальності.
Так, справа № 659/275/18 про адміністративне правопорушення за ст. 172-7 ч.1 КУпАП закрита у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення передбаченого ст. 38 ч.3 КУпАП. Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 172-7 ч.1 КУпАП встановлена. Як вбачається з постанови суду від 11.05.2018 в даній справі адміністративне правопорушення було вчинено 22.03.2016, а справа надійшла до суду 20.03.2018 і на початок розгляду справи в суді пройшло два роки з часу вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.
Таким чином, питання необхідності та законності встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення одночасно із закриттям провадження у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), є надзвичайно актуальною проблемою.
Аналіз судової практики також свідчить про неоднаковий підхід суддів до вирішення цього питання.
Окрім цього, в зв’язку з тим що при розгляді певної категорії справ встановлення вини особи у справі про адміністративне правопорушення має наслідки щодо його цивільно-правової відповідальності (наприклад, відшкодування потерпілому страхових виплат), то встановлення вини чи невинуватості такої особи є необхідним елементом. До того ж встановлення вини впливатиме також на кваліфікацію його дій та призначення покарання у разі вчинення правопорушення повторно.
Враховуючи викладене, сподіваємось на найближче врегулювання зазначеного дискусійного питання на законодавчому рівні шляхом внесення відповідних змін до КУпАП або напрацювання новим Верховним судом якісних правових позицій, які забезпечуватимуть сталість та однозначність судової практики із зазначеного питання.