До суду звернулась особа з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат на дитину.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що після розірвання шлюбу їх спільна з відповідачем дочка проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Дитина навчається на третьому курсі у медичному коледжі на денній формі навчання за контрактом а відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Позивач не має змоги самостійно утримувати дитину, оскільки дочці необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, придбання одягу, харчування, підручників. Також зазначала, що до досягнення дочкою повноліття сплатила за навчання у медичному коледжі 28 437 грн. 96 коп.
У зв’язку з цим просила стягнути з відповідача на її користь на утримання повнолітньої дочки аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-х років, а також у рахунок відшкодування 1/2 частини додаткових витрат, понесених позивачем на утримання дочки до досягнення нею повноліття, у розмірі 14 218 грн. 98 коп.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги повністю.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмов у задоволенні вимог в частині стягнення на користь позивача 1/2 частини додаткових витрат на дитину в розмірі 14 218 грн. 98 коп. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, стягуючи з відповідача на користь позивача додаткові витрати на дитину, суд першої інстанції не врахував, що додаткові витрати були викликані не особливими обставинами у вигляді розвитку здібностей дитини в розумінні статті 185 СК України, а у зв'язку з бажанням дитини продовжити навчання у медичному коледжі.
КЦС Верховного Суду залишив рішення апеляційного суду без змін. Суд зазначив, що положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання обов'язку утримувати дитину, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
А статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
ВС роз’яснив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Тому, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання) (постанова від 29.01.2018 у справі № 622/373/16-ц).
Джерело: Українське право
_03_03.png)
