Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Суди розглядали справу за позовом батька до дочки про стягнення аліментів на його утримання у розмірі 1 тис. грн.
Позивач зазначав, що він є пенсіонером, потребує стороннього догляду та додаткових витрат на придбання ліків та харчування, постійно хворіє (на ревматичну хворобу серця та цироз печінки) та на лікування витрачає багато коштів, а розмір його пенсії нижчий за встановлений законом прожитковий мінімум. Вказував, що дочка, стосунків з ним не підтримує та матеріальної допомоги не надає, хоча на даний час працює та матеріально забезпечена.
Відповідач посилалась на те, що не працює і не має постійного джерела доходу, також хворіє. У неї на утриманні перебуває її дідусь. Після розлучення позивача з її матір’ю суд виносив рішення про стягнення з нього аліментів на утримання доньки, але її мати дане рішення суду до виконання не пред’являла і жодних аліментів не отримувала.
Суди трьох інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог.
Суди встановили, що позивач отримує соціальне забезпечення від держави в сумі 1174 грн., яка перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановленого державою на відповідний період для категорії осіб, до яких відноситься позивач. Також суди зазначили про те, що позивач має ще одну доньку, але не ставить питання про стягнення з неї аліментів на своє утримання, хоча у свій час сплачував аліменти на її утримання.
ВССУ, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, зазначив, що право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
А необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Також суд послався на п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до якого обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України ), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 СК України).
ВССУ погодився з висновком судів попередніх інстанцій про ненадання позивачем доказів, що отримувана ним пенсія не забезпечує його потреб на харчування, лікування та того, що відповідач працює і матеріально забезпечена, що є підставою для відмови у позові (ухвала від 08.11.2017 у справі № 555/664/15-ц).
_03_03.png)
