До ВСУ звернувся поручитель із заявою про перегляд ухвалених у справі рішень в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.
Так, до суду звернувся Банк з позовом до боржника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судами було встановлено, що між позивачем та боржником укладено кредитний договір, з метою забезпечення належного виконання зобов’язань за яким укладено договір поруки.
Кінцевий термін повернення кредиту відповідно до договору було встановлено до 1 квітня 2011 року. Боржник не виконував свої зобов’язання за кредитним договором та у листопаді 2010 року Банк надіслав боржнику та поручителям претензію про сплату боргу за кредитом, а також сплату процентів та пені відповідно до кредитного договору. А у березні 2014 року звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідачів суму заборгованості. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції змінив у частині визначення порядку стягнення заборгованості за кредитним договором і стягнув солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором. А ВССУ відмовив поручителю у відкритті касаційного провадження.
ВСУ скасував рішення судів в частині задоволення позовних вимог Банку до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором та в цій частині відмовив у позові.
ВСУ зазначив, що припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом ж частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.
Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Суд роз’яснив, що пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності. У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов’язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати.
Відповідно до обставин справи Банк звернувся з позовними вимогами до поручителя з пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, а тому ВСУ дійшов висновку про відсутність у судів підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
З постановою ВСУ від 01.11.2017 та правовим висновком у справі № 6-2615цс16 можна ознайомитись за посиланням.
_03_03.png)
