Угода про асоціацію з ЄС 1 вересня 2017 року набула чинності в повному обсязі. Та імплементаційні закони щодо захисту інтелектуальної власності досі не прийняті. А діючі в багатьох випадках суперечать угоді й створюють загрози масових судових спорів.
Про це говорили на Міжнародній конференції «Набуття чинності Угоди про асоціацію з ЄС — готовність України та перші підсумки», організованої КНУ ім. Т.Шевченка, комітетом з інтелектуальної власності Асоціації адвокатів України та НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, передає кореспондент видання «Закон і Бізнес».
Директор НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, зав. кафедрою інтелектуальної власності КНУ ім. Т.Шевченка Олена Орлюк зазначила, що в Грузії та Молдові, що підписали такі угоди раніше й представники яких також виступили з доповідями на заході, такої проблеми не було. Бо в цих країнах законодавство привели у відповідність до норм угод до моменту набрання ними чинності. Натомість зміни до спеціального законодавства України досі перебувають або в профільному парламентському комітеті, або лише обговорюються в експертному середовищі.
Виникло питання, ст. 9 Конституції визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Й деякі фахівці вважають, що мають діяти саме норми угоди а не законів, якщо є колізії. Інші навпаки стверджують, що в даному випадку йдеться про
специфічний випадок, й неможливо застосовувати положення міжнародного документу без їх дублювання в національному законодавстві. Треті додають, що навіть аби хотілось, то багато з таких норм просто неможливо буде застосувати через відсутність в наших законах процедур їх реалізації.
Зрештою більшість учасників заходу погодилась, що для застосування тієї чи іншої норми угоди треба буде вивчати кожну конкретну ситуацію. Й, вочевидь, законодавчі прогалини доведеться заповнювати судовою практикою. При цьому зверталась увага, що в ІР-суді, що має невдовзі бути створений в Україні, працюватиме лише 21 суддя (4 колегії по 3 судді – як перша інстанція й 3 колегії по 3 судді – як апеляційна). Якщо ж цьому суду доведеться займатись ще й справами, пов’язаними із набуттям чинності угодою, може трапитись колапс.
Зрештою, вочевидь роботи додасться й новоствореному Верховному Суду. Бо саме Касаційному господарському суду в складі ВС, а також Великій Палаті ВС доведеться шукати вирішення проблем, що виникли через зволікання законодавців, та формувати судову практику. Однак до того всі такі справи можуть потрапляти до загальних та господарських судів першої та апеляційної інстанції, які сьогодні відчувають гострий дефіцит суддів із повноваженнями.
Докладніше читайте в наступному номері «ЗіБ».
_03_03.png)
