Позивач звернувся до суду, оскільки не зміг дійти згоди із співвласником житлового будинку щодо порядку користування земельною ділянкою.
Позивач посилався на те, що є власником 1/2 частини житлового будинку. Власником іншої частини вказаного будинку є відповідач, який придбав його у попереднього власника. Житловий будинок розташований на земельній ділянці, що знаходиться у власності територіальної громади. З метою отримання у власність частини земельної ділянки, яка відповідає належній позивачу частині будинку, позивач звертався до міської ради та замовив документацію із землеустрою, проте відповідач відмовився погоджувати схему розподілу, надану землевпорядним підприємством.
Відповідний спір був переданий на розгляд до суду. Позивач просив суд поділити спірну земельну ділянку за варіантом № 3 висновку експерта, оскільки такий варіант користування був ним погоджений з попереднім власником будинку.
Суд першої інстанції задовольнив позов частково та установив порядок користування земельною ділянкою за варіантом № 2 поділу земельної ділянки згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи. Відхиляючи варіант № 3, про який просив позивач, суд виходив з того, що існування залишків будівлі і оглядової ями, вказаних у технічному паспорті на житловий будинок, не може слугувати підставою для обмеження чи створення перешкод для відповідача в користуванні наявними в його власності гаражем і сараєм шляхом залишення частини земельної ділянки перед цими будівлями в спільному користуванні сторін.
Апеляційний суд залишив рішення без змін. Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження.
ВСУ задовольнив частково заяву позивача, скасував всі постановлені судові рішення та передав справу на новий розгляд.
Верховний Суд України зазначив, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову шляхом установлення порядку користування земельною ділянкою за варіантом № 2 суди не встановили, яким чином фактично користувались власники земельною ділянкою, не звернули уваги на доводи позивача про те, що зазначений варіант користування земельною ділянкою порушує його право на користування належним йому, але не відбудованим гаражем, від якого хоча й залишився лише фундамент, але який значиться в технічному паспорті забудови.
Суди не встановили, чи мав позивач вільний доступ до гаража без визначеного порядку користування земельною ділянкою або при встановленому на підставі домовленості співвласників порядку користування земельною ділянкою, урахувавши можливість його відтворення та обслуговування, і чи зберігається таке право позивача при обраному судом варіанті розподілу земельної ділянки.
В правовій позиції, висловленій у цій справі, ВСУ зауважив, що передбачене статтею 318 ЦК України право власника користуватися своїм майном на власний розсуд повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).
Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними та у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи.
ВСУ вказав, що при вирішенні спору та, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.
Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном (постанова від 15.05.2017 у справі № 6-841цс16).
_03_03.png)
