Судді не знають, як розглядати справи без участі народних засідателів, яких виключили з нової Конституції, але залишили в процесуальних кодексах. Справи про усиновлення, дієздатність осіб, визнання померлим або зниклим безвісти, про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу відкладаються на невизначений час.
Зміни до Конституції України в частині правосуддя і Закон України «Про судоустрій і статус суддів», які вступили в силу 30 вересня 2016 року, продовжують обговорюватися в суддівських колах. Судді знаходять все більше норм, які викликають питання у служителів Феміди.
Приміром, за нині діючою Конституцією (з урахуванням змін), єдиною формою участі народу в судочинстві є участь присяжних (ст. 124), в той час як раніше були народні засідателі і присяжні. Тобто розділ 8 Конституції в новій редакції виключає таку форму здійснення правосуддя в органах судової влади, яка мала б у складі колегії народних засідателів.
Однак, в Цивільному процесуальному кодексі народні засідателі не виключені, а присяжні - не додані.
Сьогодні судді практично зіткнулися з ситуацією, коли кодекс суперечить Конституції, а в судах немає присяжних для формування колегій у цивільних справах потрібної категорії. В результаті, практично всі справи (усиновлення та ін.) За участю народних засідателів відкладаються слуханням на невизначений термін.
Своєю позицією в цьому питанні поділився суддя-спікер Ленінського райсуду міста Дніпропетровська Дмитро Мовчан .
«До однієї з фундаментальних умов формування правової держави в Україні слід віднести законодавче закріплення процедур залучення безпосередньо народу до здійснення правосуддя.
Важливо, що саме Конституція України, визначивши загальні положення функціонування судової гілки влади, одночасно з цим закріпила форму участі народу в судочинстві.
Як ми знаємо, ч. 4 ст. 124 Конституції України, в її старій редакції, передбачала, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Також ст. 127 Конституції України, в старій редакції, визначала, що правосуддя здійснюється професійними суддями, а у випадку, передбаченому законом, - народними засідателями і присяжними.
Таким чином, в Україні мало бути одночасне функціонування двох моделей судочинства за участю народу. Перша - континентальна модель, яка передбачала наявність змішаного складу суду за участю професійного судді і судових засідателів (так званий «суд шеффенов»). Друга - англосаксонська модель за участю присяжних.
Не вдаючись в теорію держави і права, зазначу, що інститут народних засідателів та інститут присяжних не є тотожними за своєю суттю і мають свої суттєві відмінності - в першу чергу в процедурі постанови вердикту судом по суті справи.
Логічно, що зазначені конституційні положення були імплементовані і до процесуального законодавства, норми якого чітко регламентують, яка конкретна категорія справ слухається тим чи іншим складом суду.
Наприклад, щодо цивільного судочинства ст. 18 Цивільно-процесуального кодексу прямо передбачає, що в разі встановленими цим кодексом в суді першої інстанції цивільні справи розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які користуються всіма правами судді. До таких категорій справ процесуальний закон (ст. 234 ЦПК) відносить справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання особи недієздатною або поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, справи про усиновлення, справи про визнання фізичної особи померлою або безвісно відсутнім, справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
Однак, одним із наслідків судової реформи стало прийняттям парламентом України Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII від 2 червня 2016 року. В результаті такого законотворчого процесу розділ 8 Конституції України «Правосуддя» було викладено в новій редакції, яка повністю виключила участь народних засідателів у здійсненні правосуддя. Статті 124 та 127 Конституції України в уже діючої редакції Конституції передбачають участь народу у здійсненні правосуддя через функціонування виключно інституту присяжних.
Разом з цим, відповідні зміни до процесуального закону внесені не були. Таким чином, за станом на сьогодні, розгляд вищевказаних категорій цивільних справ за участю народних засідателів (обов'язкова наявність яких в складі суду передбачається нормами ЦПК) прямо не відповідає змісту норм Основного Закону в їх новій редакції.
Як наслідок, в судах першої інстанції вищевказані категорії справ неможливо розглянути з урахуванням наявності тільки конституційного інституту присяжних, дії якого не імплементовані в процесуальний закон.
Дана проблема вже викликала широку дискусію в професійному співтоваристві, однак уже очевидно, що без законодавчого врегулювання такого колізійного моменту обійтися неможливо.
У відомих мені випадках суд першої інстанції змушений відкладати слухання справи зазначеної категорії, щоб уникнути розгляду таких справ тим складом суду, функціонування якого відповідними нормами Конституції в їх новій редакції не передбачено », - зазначив суддя.
Джерело: Судово-юридична газета
_03_03.png)
