Верховний Суд України розглядаючи 5 жовтня 2016 р. справу про визнання правочинів недійсними, висловив свою правову позицію.
Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов’язання, а саме: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини п’ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Суди встановивши, що строк дії іпотечного договору визначений повним виконанням зобов’язань іпотекодавця за генеральним договором (введення в експлуатацію спірного об’єкту будівництва) та враховуючи те, що спірне будівництво було завершено й будинок введений в експлуатацію (підтверджено сертифікатом, актом та не оспорювалося сторонами), дійшли до законного та обґрунтованого висновку, що іпотечний договір відповідно до положень статті 599 ЦК України припинив свою дію у зв’язку з повним виконанням основного зобов’язання, передбаченого генеральним договором.
_03_03.png)
