Судова реформа може полетіти шкереберть через одне-єдине нове положення Конституції
Схоже, коли готувався проект змін до Конституції щодо правосуддя, у реформаторів ще не склалось остаточного рішення стосовно доцільності існування вищих спеціалізованих судів. Тепер через таку недалекоглядність судову систему доведеться або залишати в нинішньому вигляді, або перебудовувати з порушенням норми Основного Закону.
А про «перехідні» не забули?
Як відомо, аби отримати право скасувати вищі спеціалізовані суди, автори реформи дещо відредагували ст.125 Конституції. Тепер після 30 вересня вони можуть існувати, а можуть і ліквідовуватися. Вибір було зроблено вже в новій редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» — не на користь «вищих».
Водночас у розд.XV «Перехідні положення» Конституції записали норму про здійснення з 1.01.2017 представництва виключно прокурорами та адвокатами у «Верховному Суді та судах касаційної інстанції» (пп.11 п.161). Наявність такого положення припускає існування двох висновків.
По-перше, у системі судоустрою касаційна інстанція повинна залишитися, але її функції не можуть покладатися на ВС. Це підтверджується ще й тим, що в ст.125 Конституції Верховний Суд і надалі позиціонується як найвищий орган Феміди, а не касаційна інстанція.
По-друге, Основний Закон розмежовує суди касаційної інстанції та ВС як дві різні установи. Тобто бажання авторів проекту поєднати «два в одному», реалізоване в новій редакції профільного закону, також іде врозріз із нормою акта найвищої юридичної сили.
Прикметно, що в розробленні обох законопроектів брали участь фактично одні й ті самі люди. Проте між першим і другим документом вийшла велика перерва: зміни до Конституції схвалили ще наприкінці 2015 року,
а нову редакцію закону «Про судоустрій і статус суддів» доопрацьовували аж до нинішнього літа. Тож не дивно, що про касаційну заковику, та ще й десь у «Перехідних положеннях», забули.
Той факт, що обидва документи парламент ухвалив у остаточному вигляді в один день, нічого не змінює. Адже в першому випадку ВР діяла від імені Українського народу як єдиного джерела влади, а в другому — як законодавчий орган.
Як назвеш, так і працюватиме
Не виключено, що знайдуться буквоїди, які зажадають поставити під сумнів як ліквідацію вищих спецсудів, так (що важливіше) й об’єднання під одним дахом касаційних судів та Великої палати ВС. У пригоді їм стане й рішення Конституційного Суду від 11.12.2003 №20-рп/2003.
Тоді єдиний орган конституційної юрисдикції забракував появу в законі «Про судоустрій і статус суддів» установи під назвою «Касаційний суд України». Зокрема, відзначалося, що касаційне провадження може здійснюватися лише в тих судах, які передбачені ст.125 Конституції. А в ній, як відомо, і після 30 вересня жодних інших судів, окрім вищих спеціалізованих, не згадується. ВС до уваги не беремо, адже, як зазначалося, пп.11 п.161 розд.XV «Перехідні положення» Конституції говорить про суди касаційної інстанції як про окремі установи.
Отже, логічний ланцюжок замкнувся: касаційні суди не ВС, ВС не касаційна інстанція. Розірвати його можна просто: замінити в згаданому підпункті словосполучення «судах касаційної інстанції» на «вищих спеціалізованих судах». Але для цього доведеться знову вносити зміни до Конституції.
Якщо ж не втручатися в Основний Закон, то необхідно залишити бодай один вищий спеціалізований суд як самостійну установу з правами касаційної інстанції. Норми про створення нових спецсудів (антикорупційного та з питань інтелектуальної власності) — це, по-перше, тільки наміри. По-друге, планується, що такі установи розглядатимуть спори як перша інстанція. По-третє, вони не запрацюють з 1.01.2017. То де ж адвокатам і прокурорам реалізовувати своє виключне право на представництво?
До того ж у профільному законі так чи інакше доведеться перейменувати палати ВС. Адже, за логікою рішення КС №20-рп/2003, інстанції з назвою «касаційний суд» Конституцією не передбачені в
принципі — ні як окремі установи, ні як складові ВС. Отже, полетить шкереберть ідея за допомогою одного органу контролювати правосуддя на всіх рівнях.
Утім, можна просто не помічати цього нестикування й розраховувати, що КС не стане зважати на думку попередників. Мовляв, ст.125 Конституції викладена в новій редакції, тож і тлумачення може бути геть іншим. За потреби…
Довідка «ЗіБ»
Рішення Конституційного Суду від 11.12.2003 №20-рп/2003 у справі про Касаційний суд України (витяг)
«4.2. За змістом положень чч.2, 3, 4 ст.125 Конституції, ними визначена система судів загальної юрисдикції, названі всі її ланки: Верховний Суд України, інші види судів — вищі спеціалізовані, апеляційні, місцеві. Згідно з ч.1 зазначеної статті ця система судів будується за принципами територіальності і спеціалізації. У п.12 розд.XV «Перехідні положення» Конституції передбачено, по суті, «сформування системи судів загальної юрисдикції в Україні відповідно до ст.125 цієї Конституції».
Надаючи висновок від 11.07.2001 №3-в/2001 у справі про Римський Статут, Конституційний Суд на основі аналізу відповідних положень Конституції також виходив з того, що: «Систему судів загальної юрисдикції в Україні складають: Верховний Суд України — найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, вищі спеціалізовані суди, апеляційні та місцеві суди (ч..2, 3, 4 ст.125)»…
Таким чином, Конституційний Суд дійшов висновку, що утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду України суперечить стст.125, 131 Конституції».
_03_03.png)
