У листопаді 2014 року Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини було відкрито провадження за зверненням мешканця Луганської області щодо захисту його права на оскарження судового рішення.
В ході провадження встановлено, що рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 24 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 7 квітня 2014 року, задоволено заяву родичів вказаної особи про визнання громадянина З. недієздатним та призначення йому опікуна.
На вищезазначені судові рішення громадянином З. було подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який своєю ухвалою від 27 червня 2014 року відкрив касаційне провадження та витребував справу із суду першої інстанції.
Однак зазначена справа до касаційного суду не надійшла, оскільки через активне розгортання бойових дій в зоні проведення АТО, вона залишилася у поштовому відділенні м. Луганська, з яким будь-який зв’язок відсутній.
З огляду на викладену ситуацію, у вересні 2015 року Уповноваженим в інтересах громадянина З. до Сватівського районного суду Луганської області було подано заяву про відновлення втраченого судового провадження у вказаній справі про визнання громадянина З. недієздатним.
Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 3 листопада 2015 року заяву Уповноваженого задоволено, а втрачене провадження у вищезазначеній справі – відновлено.
4 грудня 2015 року справу направлено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для її розгляду в касаційному порядку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року касаційну скаргу громадянина З. задоволено частково. Оскаржувані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
_03_03.png)
