Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 3 лютого 2016 року було розглянуто справу № 6-1364цс15 про визнання договору дарування квартири недійсним.
При розгляді було підтверджено правову позицію, висловлена у справі № 6-2087цс15 .
Згідно з частиною третьою статті 203Цивільного кодексу волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК).
Відповідно до статті 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет договору, а й досягли згоди з усіх його істотних умов.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не можна вважати договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
У справі, що переглядається суди залишили поза увагою доводи позивача про відсутність у нього волевиявлення на безкоштовну передачу у власність відповідачу належної йому квартири, оскільки він є глухонімим, інвалідом III групи з дитинства, особою похилого віку, а зміст спірного договору на мову жестів перекладав дефектолог, який може здійснювати сурдопереклад на рівні побутових слів, іншого житла позивач не має. Укладаючи спірний договір, він помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після укладення договору. Позивач продовжує проживати в квартирі, платить за житлово-комунальні послуги і отримує пенсію за вказаним місцем проживання.
ВСУ скасував рішення судів і задовольнив позов.
Джерело: Сайт "ЮРЛІГА"