Розмови про необхідність ліквідації господарських судів ведуться вже не перший рік. Остання ініціатива Міністерства юстиції, пов'язана з пропозицією скасувати дію Господарського кодексу, знову привернула увагу до перспектив господарської юрисдикції і породила чутки про можливу швидку ліквідацію господарських судів. Аргументами на користь ліквідації вертикалі господарських судів з «Судово-юридичної газетою» поділився Голова Верховного Суду України Ярослав Романюк.
- Ви є відомим прихильником ліквідації господарських судів, як і взагалі окремих судових юрисдикцій.
- Судова система служить не політикам, а людям, тому повинна бути ефективною, а значить, зрозумілою, простою і доступною. Офіційна позиція Верховного Суду України (і особисто я її теж підтримую) полягає в тому, що Україні варто перейти до триланкової судовій системі: місцеві, апеляційні суди і Верховний Суд на чолі як єдиний касаційний суд. Замість громіздкої і заплутаної чотириланкової системи, що існує зараз. Також слід відмовитися від спеціалізації судів, а замість цього в кожному окремо взятому суді ввести внутрішню спеціалізацію суддів, деякі з яких якраз і будуть розглядати справи, специфічні за характером правовідносин, складні, потребують наявності у судді спеціальної підготовки і глибоких знань у вузькій сфері. Якщо говорити про господарські справи, то це спори, пов'язані, наприклад, з банкрутством, інтелектуальною власністю.
- На чому ґрунтується таке Ваше переконання?
- На тому, що окрема вертикаль господарських судів свого часу була створена як радянську спадщину системи арбітражів та існує скоріше за звичкою. Але за час незалежності України система законодавства настільки змінилася, що господарські справи як такі більшою мірою втратили свою специфічність. Наведу приклад. У суперечках за кредитними договорами, забезпеченими іпотекою, укладеними за участю фізичних або юридичних осіб, як правило, немає особливої різниці. Застосовуються ті самі норми матеріального права - Цивільний кодекс і Закон «Про іпотеку». Такі справи цілком зможе розглядати суддя звичайному райсуді за наявності у нього відповідної кваліфікації. Також вважаю, що внутрішня спеціалізація судів значно спростить доступ громадян до правосуддя.
- Яким чином?
- Україна - велика країна зі значною кількістю населення. Історично склалося так, що мережа судів загальної юрисдикції у нас найбільш густа і максимально доступна громадянину, адже місцеві загальні суди є в кожному районному центрі. Так чому б не використати кадровий ресурс цих судів для того, щоб населення району вирішувало всі свої суперечки, так би мовити, на місці? Адже це для учасників судового розгляду набагато швидше, зручніше і менш затратно. Наприклад, в маленькому райцентрі підприємець-фізична особа має невеликий бізнес, який складається з магазину і торгового намету. Ця людина взяв кредит у банку (районне відділення якого знаходиться в тому ж райцентрі), щоб купити квартиру для своєї сім'ї. Якщо згодом виникне суперечка з виконання кредитного договору, він буде вирішуватися в загальному суді цього ж райцентру. Але якщо цей самий підприємець взяв кредит в тому ж банку вже як суб'єкт підприємницької діяльності, скажімо, для розвитку свого бізнесу, то в разі виникнення конфліктної ситуації йому і представникові банку доведеться їхати, можливо, за десятки кілометрів в обласний центр, адже господарський суд є тільки там.
У мене виникає питання: а в чому складність цієї справи, що його має розглядати суд цілої окремої юрисдикції?Невже його не зможе розглянути спеціалізується на таких справах суддя в райсуді? Хіба тут необхідна якась особлива підготовка? Ні, і в першому, і в другому суперечці будуть застосовуватися одні й ті ж закони. Зазначу, що з усіх розглянутих господарськими судами протягом року справ половина якраз і є такими справами, як у наведеному мною прикладі. Ці справи являють собою не що інше, як спори у сфері договірних відносин, а в компетенції господарських судів вони виявляються лише тому, що стороною конфлікту в них є не фізичне, а юридична особа або суб'єкт підприємницької діяльності.
- Що буде з суддями господарських судів?
- Це питання обговорювалося на засіданнях профільної робочої групи з питань правосуддя Конституційної комісії. Я запропонував, щоб судді вищих спеціалізованих судів, в т. Ч. Вищого господарського суду, стали суддями Верховного Суду України чи будь-якого іншого на їх вибір. Це питання цілком можна вирішити. Ніхто не пропонує їх звільнити. Так само можна вчинити з суддями місцевих та апеляційних господарських судів - якщо вони професіонали своєї справи, вони будуть продовжувати якісно та ефективно розглядати справи і далі. Яка різниця, як саме називатиметься їх посаду: суддя господарського суду чи спільного? Така зміна назви суду, де суддя працює, на його роботу абсолютно не впливає.
Прихильники збереження існуючої системи говорять, що суддів господарських судів буде недостатньо для того, щоб розподілити їх по судах загальної юрисдикції. У результаті ці суди залишаться без відповідних фахівців, і потрібно буде призначати додатково нових суддів. Але прості розрахунки говорять зворотне: у країні 665 місцевих загальних судів, а у місцевих господарських судах - 717 суддівських посад (фактично працюють трохи менше). Загальних апеляційних судів - 27, а суддів апеляційних господарських судів - 279. Так що суддів господарської спеціалізації вистачить для судів першої інстанції, не кажучи вже про апеляційну.
Крім того, зовсім не обов'язково, щоб у кожному районному суді були фахівці-господарники вузького профілю. Як ми бачимо, специфічних господарських спорів (банкрутство, захист інтелектуальної власності) насправді мало. Можна передбачити, що відповідні справи підсудні не всім, а тільки одному місцевому суду в межах області, і саме цей суд потрібно буде забезпечити суддівськими кадрами з вузькою, спеціальною підготовкою. На рівні апеляційних судів можна створити спеціалізовані колегії, а в касаційному суді - палату. До речі, зараз у судах впроваджується проект електронного наказного провадження і передбачається, що подібну процедуру на всю країну будуть повноважні проводити тільки два суди - в Чернігові і в Броварах. Банкрутство та інтелектуальна власність - це далеко не ті суперечки, які виникають постійно. Не бачу проблеми в тому, щоб такі спори розглядалися одним судом в області. Власне кажучи, так є і зараз.
- Як виглядатиме судова система без господарських судів і взагалі без спеціалізованих судів?
- Судова система стане максимально наближеною до людини і зрозумілою для нього: місцевий суд, який є в кожному районі, апеляційний суд у кожній області і касаційний суд - один на всю країну, Верховний Суд України. Якщо у людини виникла суперечка, що вимагає судового втручання, він йде до районного суду. Не згоден з рішенням - є одна апеляційна інстанція, а потім - касаційна. Усе. І людині не потрібно ламати голову над визначенням підсудності спору, вирішувати, куди саме йому бігти, кому писати, де шукати справедливості. Що стосується суддів, то передбачається, що вони продовжать розгляд тих же справ, пов'язаних з бізнесом, але будучи вже суддями загальної юрисдикції. У райсудах та апеляційних судах будуть судді, що займаються розглядом конкретних справ за своєю спеціалізацією.
Це не кажучи про економію бюджетних коштів, які щорічно виділяються на кожну юрисдикцію для забезпечення роботи судів. Чотириланкова судова система має надзвичайно розгалужену мережу судів (місцевих, апеляційних та вищих - окремо загальних, господарських та адміністративних). Для її змісту необхідно виділяти кошти не тільки на здійснення правосуддя судами окремих спеціалізацій, а й на утримання цих судів як окремих установ (витрати на комунальні послуги, утримання окремих будівель, оплату праці працівників апарату і т. Д.), Що є значним тягарем для державного бюджету. Ліквідація спеціалізованих судів дасть економію бюджетних коштів за рахунок зменшення видатків на утримання приміщень судів, на комунальні послуги, а також за рахунок скорочення кількості (прогнозовано близько третини) працівників апарату судів.
- Судді господарських судів говорять, що в їхніх судах є вкрай вузькі спеціалізації, що і вимагає наявності окремої господарської юрисдикції.
- Так, є такі. Як я сказав уже, це, перш за все, банкрутство і суперечки щодо інтелектуальної власності. Але якщо взяти статистичні дані роботи всієї судової системи країни (протягом останніх років суди розглядають близько 4 млн. справ щорічно), то з'ясується, що суди господарської юрисдикції стабільно розглядають всього близько 4% всіх справ. Це по-перше.
По-друге, якщо подивитися на проблему в розрізі, то з масиву цих 4% справ, розглянутих господарськими судами, справ по банкрутству в межах 3-5 тис., А це всього близько 5% усіх справ господарських судів і близько 0,1% кількості справ, розглянутих усіма судами. Справ з інтелектуальної власності взагалі мізер порівняно з загальною цифрою - всього їх розглядається близько 350 на рік. «У штуках», не в тисячах. Наприклад, в 2012 р - 311 справ, у 2013-му - 352, в 2014 - 473. Статистики за минулий рік поки, на жаль, немає.
Думаю, враховуючи вже тільки ці показники, державі немає сенсу утримувати цілу окрему вертикаль господарської юрисдикції. Крім того, в господарських судах середнє навантаження на одного суддю в 4 рази менше, ніж у загальних. У разі введення внутрішньої спеціалізації в судах навантаження вирівняється, що позитивно відіб'ється на якості і термінах розгляду всіх справ. Що стосується якихось вузьких спеціалізацій в господарській юрисдикції, то я вже говорив: нічого не буде заважати судді, що спеціалізується на розгляді справ великих підприємств, якісно розглядати справи про іпотеку, про договірні або орендних відносинах з участю не юридичних, а фізичних осіб.
- Господарський кодекс, відповідно, також буде не потрібен?
- Суперечки, які зараз розглядаються господарськими судами, це приватноправові спори, як і ті, які розглядають загальні суди в порядку цивільного судочинства. Вважаю, що в нашому Цивільному кодексі і спеціальних законах є більш ніж достатньо дієвих норм, що регламентують суспільні відносини. Необхідності мати окремий Господарський кодекс я не бачу. Зараз він багато в чому дублює Цивільний. Але в тих нормах Господарського та Цивільного кодексів, де правила регулювання подібних правовідносин не збігаються чи суперечать один одному, він тільки створює конфлікти у сфері правозастосування.
- Чому, незважаючи на те, що питання про ліквідацію господарської юрисдикції піднімається все частіше, вона досі продовжує діяти?
- Питання про ліквідацію господарських судів, як і більшість реформаторських ініціатив - дискусійне, і таким він поки залишається. Чому не вирішується? Напевно, цьому є кілька причин. По-перше, господарські суди - це звично, і для бізнесу в першу чергу, тому у господарської юрисдикції є сильне лобі. Крім того, щоб прийняти рішення зламати цю неправильну систему, потрібні найсильніша політична воля і єдність позиції в законодавчої і виконавчої влади. Поки цього немає. Але з усіх європейських країн господарські суди зараз залишилися тільки в Боснії і Герцеговині, т. Е. Далеко в не розвиненій державі Європи. Виникає питання: ми йдемо в розвинену Європу чи рухаємося по якомусь своєму шляху? Я впевнений, що рано чи пізно ми прийдемо до ліквідації господарських судів.
В'ячеслав Хрипун
Джерело: sud.ua
_03_03.png)
