Вища рада юстиції отримала прецедентне рішення, завдяки якому зможе поставити крапку в суперечках щодо досвіду, який повинен бути в кандидатів у судді. Як наслідок, без посад залишаться кілька претендентів, котрі успішно подолали всі етапи відбору.
У лабіринтах законодавства
Фатальні труднощі для кандидатів у судді виникли через неоднозначне трактування законодавства. Так, відповідно до ч.1 ст.64 закону «Про судоустрій і статус суддів (в редакції від 7.07.2010) «на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як 3 роки, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою».
Такі самі вимоги до тих, хто «може бути рекомендований» на посаду судді, містяться і у ст.127 Конституції. Виходячи із цих норм, 3 роки досвіду роботи в галузі права кандидат повинен мати саме на той день, коли Вища кваліфікаційна комісія суддів вирішить погодити його призначення.
Водночас інакше це питання тлумачить ст.65 «судового» закону. Відповідно до неї «добір кандидатів на посаду судді здійснюється з числа осіб, які відповідають вимогам, установленим Конституцією та ст.64 цього закону». Згідно з цією нормою претендент повинен мати необхідний досвід професійної діяльності вже в той момент, коли подавав документи до кваліфкомісії.
Ще більше заплутав ситуацію минулий склад ВККС, який погодився включити до конкурсу претендентів, котрі в момент подання документів ще не мали необхідного стажу. «У кваліфкомісії знали про цей недолік, але вважали: оскільки Конституція встановлювала, що певним вимогам суддя має відповідати на момент рекомендації, то можна піти саме таким шляхом», — прокоментував таку позицію голова ВРЮ Ігор Бенедисюк. На його переконання, так само могли б виникнути випадки, коли кандидат не знав державної мови, а згодом вивчив її або не проживав 10 років в Україні, але доки тривала процедура призначення, досяг і цього показника. Як наслідок,
уважає очільник конституційного органу, попри те, що в законі вимоги до кандидатів на посади суддів прописані абсолютно чітко й зрозуміло, практика їх застосування перетворила б положення на «умовні». Саме тому Рада вирішила взяти як базову саме ст.64 закону «Про судоустрій і статус судів».
Затверджений стандарт
Першому з новим трактуванням вимог до досвіду роботи довелося стикнутись Дмитру Цвірі, який планував працювати у Господарському суді Луганської області. Розглядаючи рекомендацію щодо його призначення на засіданні 6 серпня, члени Ради звернули увагу на те, що в момент подання документів він не пропрацював 3 роки в галузі права. Як наслідок, не відповідає законодавчим вимогам і не може бути призначений. При цьому йшлося про лічені місяці «нестачі», які кандидат вже давно «відпрацював». Після цього представники Ради виявили ще кілька претендентів, яким так само не вистачало досвіду роботи. Однак щодо них ВРЮ не виносила жодного рішення й відклала матеріали.
Справа в тому, що Д.Цвіра оскаржив рішення ВРЮ до Вищого адміністративного суду. Множити ж аналогічні позови в Раді не забажали й вирішили почекати вердикту. За словами І.Бенедисюка, це рішення мало стати прецедентним, адже після цього колегіальний орган у трактуванні закону відштовхувався б саме від нього.
ВАС зі своєю позицією визначився у середині жовтня, не задовольнивши позову Д.Цвіри. Таким чином, ВРЮ отримала можливість відмовити в призначенні й іншим кандидатам, які не мали необхідного стажу. «Розгляд подібних матеріалів відтепер Рада проводитиме з урахуванням судової практики», — прокоментував вердикт І.Бенедисюк. Можна очікувати, що відкладені матеріали Рада розгляне досить оперативно, адже якщо раніше у членів колегіального органу й виникали сумніви стосовно правильності розуміння закону, то зараз вони розвіялись.
Водночас кандидатам, які отримали відмову через формальні обмеження законодавства, не залишатиметься нічого іншого, як сподіватись на наступні конкурсні добори. Витрачений на очікування час їм компенсувати не вдасться.
Джерело: http://zib.com.ua/
_03_03.png)
