При розгляді справ щодо застосування законодавства, яке регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, актуальним є питання доказування протиправної винної поведінки працівника у випадку, коли відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили.
Первомайським міськрайонним судом Харківської області проведено узагальнення практики розгляду справ щодо застосування законодавства, яке регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, за 2013—2014 роки.
Протягом періоду, що аналізується, було розглянуто 7 справ зазначеної категорії. З них 3 залишено без розгляду, у 2 випадках позови задоволено, а в 2 — відмовлено в задоволенні.
Задовольняючи позови, судді виходили з того, що протиправна винна діяльність працівників була встановлена судовими рішеннями, які набули законної сили, тобто не потребують доказування в інших справах.
Відмовляючи в задоволенні позовів, суд посилався на те, що діяльність працівників у цих випадках не була пов’язана з їх винною поведінкою, яка хоч і була протиправною за своєю суттю (що було встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили), однак така протиправність виникла через халатність службових осіб роботодавця.
З вищенаведеного вбачається, що актуальним є питання доказування роботодавцем протиправної винної поведінки працівника за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили і прямо встановлює винність та протиправність його дій. У цьому випадку постають запитання: чи достатньо лише непрямих доказів, чи є необхідність проводити експертизу для встановлення взаємозв’язку між шкодою, заподіяною майну, та діями або бездіяльністю працівника і, нарешті, чи є відхилення від типового договору про повну матеріальну відповідальність порушенням порядку, встановленого ст.135-1 КЗпП? Адже за своєю природою це угода, яку сторони можуть укладати на власний розсуд, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства.
© Закон і Бізнес
_03_03.png)
