Колегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ, розглянувши в судовому засіданні 2 липня 2014 року справу за позовом про поділ майна подружжя, встановила порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що вплинуло на правильне вирішення справи, й дійшла до наступного правового висновку.
Апеляційний суд розглядає справу з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі, і у відповідності до вимог ч. 1 ст. 305 ЦПК України відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
Порядок здійснення судового виклику передбачено ст. 74 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційним судом повістку на адресу відповідача направлено не було. Натомість у матеріалах справи міститься довідка про доставку на ім’я відповідача SMS-повідомлення про виклик у судове засідання.
Однак таке повідомлення відповідача не можна вважати належною фіксацією того, що він був повідомлений про дату апеляційного розгляду, оскільки відповідно до п. 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 1 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Апеляційний суд зазначене не врахував та не звернув уваги на те, що відповідачем така заявка до суду не подавалась. Отже, підстав повідомлення учасника процесу SMS-повідомленням у суду не було. Також з довідки суду незрозуміло, на чий саме номер відправлено SMS-повідомлення про виклик до суду.
У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, розглянувши справу за відсутності відповідача, апеляційний суд позбавив його права на судовий захист, не дослідив належним чином його доводи, не звернув уваги на особливість спірних правовідносин, до яких застосовується презумпція спільності майна подружжя, що призвело до не встановлення фактичних обставин у справі, які впливають на її правильне вирішення.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ касаційну скаргу задовольнила частково, ухвалу апеляційного суду скасувала, справу передала на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Із повним текстом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у цій справі (6-20304 св 14) можна буде ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
_03_03.png)
